Про що говорять малюнки вашої дитини

Малювання – одне з улюблених занять дітей. Поле їхньої діяльності широке – від розмальовування нових шпалер у вітальні до фарбування власного обличчя маминою косметикою. Малювання дає дітям додатковий поштовх до інтелектуального та творчого розвитку. А нам, дорослим, варто би знати, як і за якими критеріями оцінювати дитячу творчість.

Звісно, не варто строго судити вміння юних художників (хоча, звісно, трапляється, що й у малюків можна розгледіти талант справжнього митця). Натомість треба зосередитися на немистецьких рисах і спробувати відчитати у дитячих малюнках потенціал розвитку інтелекту, тип темпераменту або інші постійні психологічні риси та тимчасові стани.

Насамперед звертають на себе увагу кольори малюнка. Темні, густі барви обирають найчастіше вольові або ж вимогливі діти. Бліді та ніжні кольори до вподоби тихим і скромним дітям. Причому хлопчики частіше малюють холодними кольорами, дівчата – теплими. Зелений свідчить про неабияку уяву, творчий потенціал, оптимізм. Жовтий – про переважання радісних емоцій. Червоний говорить про захват, радісне збудження, синій – про жагу до знань, прагнення пізнати світ.

Багато про що може сказати позиція малюнка на аркуші. Діти, що розташовують малюнок ліворуч, відчувають опору в минулому, прагнуть захисту та піклування. Права ж сторона вказує на орієнтацію на майбутнє та потреби у спілкуванні. Малюнок унизу – дитина відчуває непевність, ненадійність, беззахисність, угорі – завищена самооцінка.

Якщо малюнок детальний, то дитина спостережлива, звертає увагу на індивідуальні особливості людей та предметів. Наприклад, сестричка намальована в сукні, а братик тримає м’яча. Часто деталізованість свідчить про значні розумові здібності. Детальність у зображенні облич можна трактувати більш конкретно:

Імпульсивні діти переважно малюють великі фігури, часто без шиї та асиметричні. Дитяча тривогаможе бути висловленою через фігурки без очей, а також дощ, хмарини, птахів у польоті. Сердита або агресивна дитина малюватиме людей з великими руками та зубами, сором’язлива – маленькі фігурки, без носа або рота, без рук або з руками, притиснутими до тулуба. Якщо дитина почувається в небезпеці, то на малюнку будуть присутніми величезні, часто похилені фігури з маленькими головами, без рук.

Взагалі розмір зображеної особи відображає ставлення малюка до неї. До прикладу, якщо намальована сім’я, і в ній мама – найбільшого розміру, то або дитина має найтісніший емоційний зв’язок саме з нею, або вона є (на думку дитини) головною у сім’ї. Якщо дитина малює непорівняно малою себе, це свідчить про низьку самооцінку, а якщо власна фігурка ще й розташована осторонь – це явна ознака відчуття покинутості й самотності.

Розташування членів сім’ї теж має своє значення. Хто поряд з ким стоїть, хто кого тримає за руки на малюнку – все це відображає дитяче сприйняття.

Ракурс ілюструє розвиток у дитини візуально-просторових зв’язків. Якщо люди намальовані не лише в анфас, але й у профіль, зверху, зі спини, то дитина, ймовірно, не лише спостережлива, але й артистична, легко пристосовується до нових ситуацій.

Сюжет малюнку відіграє не останню роль. Діти, що пережили втрату близьких, іноді малюють ями у землі. На малюнках дітей, що почуваються щасливими і захищеними у родині, сім’я часто зображена за якоюсь спільною справою – грою у футбол, прогулянкою в зоопарку, настільною грою.

Для того, аби інтерпретувати дитячий малюнок, не можна примушувати дитину малювати. Хіба що попросити, та й то не висловлювати своїх побажань щодо малюнка. Коли малюнок буде готовий, варто розпитати дитину про нього, перш ніж виказувати свої здогади, хто і як зображений. Треба ставити відкриті питання, аби дитина мала змогу відповісти сама, а не просто погоджувалася з вашим сприйняттям. В будь-якому разі не варто інтерпретувати кожну риску на малюнку надто буквально – можливо, дитина втомилася і просто не має настрою. Проте варто звернутися до дитячого психолога, якщо на малюнках щоразу проявляються ознаки, які вас непокоять.